Стрімер

Розділ 19.

С1 сьогодні була похмурою. Натовпу людей та чудовиськ, що ріками текли між торгових рядів ринку, сьогодні не було.
Стояла жара. На зелених зонах було досить прохолодно, але на сірих свій клімат. Я знову пришвидшив крок, оминаючи білявку з великими іклами та злого інфанта, котрий принципово не торгував з людьми.
- Ах, мій перший клієнт за сьогодні та перший, кого я змушений розчарувати!
Нагу вдавано витер сльозу з свого сірого лиця.
- Що сталось?
- Я дістав набої для твого револьверу, але ні мисливського меча, ні часникового спрею не знайти. Я всюди шукав, навіть посварився з кількома джинами, що не допомогли мені...
- Альтернатива якась є?
Нагу трішки посвітлів, навіть всміхнувся, хоч і з гіркотою. Він клацнув пальцями і на прилавку з'явилась ціла гора зброї.
- Як своєму улюбленому клієнту я подарую тобі ось цей тесак. Він посріблений. Ще проти тих мерзенних упирів рекомендую автомат, але набоїв калібру 7,62 є лише на три магазини.
- Де ти знайшов цей раритет? — Я оглянув старий ак-74. Прикладу не було, дуло вкорочене. Щось мені підказувало, що котрась банда на С2 скоро помітить нестачу одного автомата. Тесак викликав у мене сумніви, але якщо дарує джин — значить треба брати. Тут як в прислів'ї про дарованого коня.
- Покірний Аркх-Нагу знайде все, що можливо знайти. Але легше знайти голку в копиці сіна, ніж те, що ти просив.
Що ж, тепер вся надія на Василя.
- Що ж, — дістав гаманець і передав гроші Нагу. — І на тому дякую. А чому так тихо сьогодні?
Нагу недовірливо глянув на мене, чи не прикидаюсь я часом дурником. Він клацнув пальцями і розкладена на придавку зброя зникла тієї ж миті.
- Неспокійні часи зараз. Мисливці мобілізовані по всьому периметру, ти хіба не бачив?
Я промовчав, згадуючи, що на стіні сьогодні було більше людей, ніж зазвичай. Але сказати чудовиську, що не так вже їх і багато, я не міг. Сьогодні ми торгуємо, бо в нас мир. Хтозна, як буде завтра?
- У вас є той, кого кличуть Пророком. Він сильний, він має владу над людьми. І він закликає йти на нас війною. Я кажу — не треба війни! Погано для бізнесу.
Джини можуть з'являтись та зникати в повітрі. Вони можуть багато чого зробити, про що написана ціла праця, котра лежить в архіві, в університеті Хельсінга. Але щоб монстри побоювались однієї людини...
З цими роздумами я попрощався з джином і вже збиравсч повертатись додому, коли помітив позаду тінь. Я пірнув до базарних рядів. Тінь зникла. Я не оглядався, але знав, що за мною хтось йде. Варто дійти до огорожі і тоді я в безпеці. Стрілки на стіні били точно. Ринок закінчився і я аийшов на випалену вздовж стіни полосу. Обернувся.
- Стіна тебе не врятує, мисливцю.
Позаду мене стояв той самий негр, підстилка Цепеша. Я дістав револьвер.
- Ви що там задумали?! — Заволали зі стіни.
До нас летів сканувальний дрон. Негру буде непереливки, якщо дрон досканує його до кінця. Він виявить вампіра.
- Порятунок буде потрібний тобі, якщо я ще раз побачу тебе!
Негр зняв окуляри, причесав спітніле від жари волосся. І ступив на крок ближче. Я підняв револьвер. Сподіваюсь мисливці не ціляться в мене, а то кінець буде сумним. Дрон вибрав мене. Білий пристрій з зеленими променями з чотррьма пропеллерами сканував мене зі спини. Детальний скан займе трішки більше часу.
- В мене послання від пана Влада. Він хоче роговорити.
- А що ж він сам не прийшов? За світло для нього? Так взяв би з собою урну для попелу, а ти б потім розвіяв.
- Твоє щастя, що хазяїн не дозволив вирвати тобі язик!
- Мені він нічого не забороняв. Сильно він розчарується, якщо я прострелю ноги його шавці?
Негр глянув на мене яскраво синіми очима. Влад дивився на мене його очима. Таке траплялось, люди іноді продавали кров вампірам. Банди іноді крали людей і перепродавали шабашівцям, або знатним вампірським кланам. А бувало люди йшли на службу самі. Ти при грошах, але собі вже не належиш. Так і з цим чорномазим. Він продав душу, буквально. Не знаю, чи погодився б він на таке, якби знав з самого початку, але тепер вибору йому ніхто не дасть. Він буде прислужувати для Влада, поки в ньому не зникне необхідність.
- Я б розчарувався, — голос став м'якіше, тональність та тембр змінились, хоч негр і рухав губами. — Важко знайти хорошого працівника. Навколо одні дилетанти. А Джаред хороший працівник.
- Скільки поваги до своїх шавок, я вражений. Премія директор року в студію...
- Перестань ховати страх за сарказмом, — Обірвав мене Цепеш. — Смішно було лише спочатку, тепер це дратує. Я пропоную нам піти в заклад до Луки і обговорити все.
Людина на 93%! На 5% менше і мене нашпигували б свинцем. Дисплей дрона зобразив мені смайлик і полетів до Джареда. Цепеш не знав, як це працює. Він міг обманути гермоворота, але не дронів. Тут помилок бути не могло.
- Про що мені з тобою говорити? Думаєш, я не знаю, що ти знімаєш на відео, як вбиваєш мисливців?!
- Називай мене Марком Рейджем від світу чудовиськ. Так ви, люди нас називаєте? Хіба ти не робиш те саме?
- Різниця все ж є.
- Та годі тобі! Ми просто по різну сторону барикад. І я пропоную тобі те, що ти хоча б захочеш вислухати. Але не тут.
Я перевів пістолет вище і націлився в голову.
- Боляче ось так втрачати контроль над тілом?
Джаред (чи то Цепеш) всміхнувся. Він не звертав уваги на дрона. Сині очі прикуті до мене.
- Був би я в своєму обліку, ти б не думав. Але я далеко, а тут перед тобою стоїть мій помічник. Така ж людина, як і ти. Мисливцю, він не чудовисько. В нього ти не вистрілиш. Ти не здатний на таке. Захищати людство, так тебе вчили?
Я опустив револьвер. Він правий, я не зміг би вистрілити.
- Я не вистрілю, — зізнався йому. — Але ось вони...
Кивнув на стіну і про всяк відійшов на кілька кроків назад. Дрон закінчив сканування. Дисплей засвітився червоним: одержимий.
Цепеш не розумів, що сталось, а коли до нього дійшло було пізно. Пізно для його слуги. Джаред повернув контроль над собою лише для того, щоб потрапити під два кулемети мисливців. Я зігнувася, максимально втиснувшись в стіну і закрив вуха. На землю зі стіни посипались гільзи. Негра просто прибло до землі. Руки в сторони. Град куль дробив його немов тисяча молотків. Тіло смикалось навколо піднімалась кривава пилюка. Хоча необхідності в цьому не було. Джаред вже нічого не відчував.