Стрімер

Розділ 8.

Валерій дивився на мене запухлими від безсоння очима, не приховуючи своєї ненависті. Він мружився, закривався рукою від сходу сонця.

Ми зустрілись біля його під'їзду. Ну, як зустрілись? Я чекав його з пів години, насолоджуючись потрісканими стінами й графіті на них.

- Я знімав весілля цілу добу. Ти розумієш, що я хочу спати?
- Добре, тоді дай мені камеру, я сам.
- В тебе руки не з того місця ростуть для камери. Куди ми йдемо?
- На С2. Будемо полювати.

Від втоми не залишилось ні сліду. С2 Валерія лякало не на жарт. Він ще від потопленика не міг відійти, а тут знову. Але все ж він набрався сил і: добре, дай переодягтись.

- Не поспішай. Ми виходимо в п'ятій.
- То на біса ти приперся зараз? Тільки почало світати.
- Повідомити тебе. Це не потопленик, ми точно станемо знаменитими. І ми обставимо Марка Рейджа.

Валерій мого ентузіазму не розділяв. Для нього я виглядав, як наркоман. Очі пекли, запухли, я тремтів від ранкового холоду і недосипу. Всю ніч я просидів в архівах вивчаючи все про Яг. Місячний лекційний курс вмістився в моїй голові та блокноті всього за ніч. Але я знав, що Рейдж полюватиме на Ягу, як знав, що треба вполювати її першим. Занадто довго він був популярним.

- Не проспи, — поплескав Валерія по плечі й пішов геть. - Буду під твоїм під'їздом о третій.
- Поспиш тут перед зустріччю з Ягою. Ти точно готовий?
- Ні. Але буду.

Його лайку я пропустив повз вуха.

Батько зустрів мене в коридорі. Обріз лежав на кріслі, на котрому він сидів.

- Я вештався по дискотеках, — скинув чоботи в коридорі та пішов у свою кімнату.
- Оресте, ти занадто погано брешеш і занадто тупий, щоб не повторювати моїх помилок. Чув, що сталось з трьома йолопами в С1?
- Бачив наживо. Яга попрацювала.
- Василь прислав фото, питав мою думку.
- Поділишся?

Батько пройшов в мою кімнату і сів на ліжко.

- Вона молода і недосвідчена. Якщо яга перебралась з червоної зони, значить знову буде зачистка С2. Ти ж розумієш, що під гарячу руку мисливців попадуть всі?
- Їх занадто мало для зачистки. А яга до того часу буде мертва. Як не я, чи Марко Рейдж, то свої доб'ють її від гріха... Погано для бізнесу, як каже Нагу.

Віктор Лютий лише видихнув. Для нього я ідіот, що сам пхає голову в петлю. Коли він нервувався, він потирав свій протез, як ось він робив щойно.

- Ти був кращим студентом, хоч я і не радів, що ти ішов моїми слідами. Я навіть трішки розчарувався, що ти покинув навчання.
- Діти — суцільне розчарування, еге ж?
- Тримай свій сарказм при собі. Краще покажи записи, що ти зробив?

Я промовчав. Він зробив би те саме на моєму місці. Прикидатись дурником не було змісту. Я слухняно передав йому блокнот. Кожна деталь була акуратно підкреслена і виведена, щоб при перечитуванні я не пропустив нічого важливого. Батько одягнув окуляри та став уважно читати, поки я сів за комп'ютер.
Під одним з відео Марко Рейдж робив голосування в коментарях, кого хотіла б побачити публіка. Люди не знали толком, тож варіанти варіювались між: дуель з Цепешом і кимось специфічним. З могутнім носферату тягатись він не міг, тож користувачі (або швидше боти) проголосували за щось специфічне, хоч відрив був невеликий. Яга точно їм сподобалась би. На жаль для нього, саме Я стрімитиму її смерть. Все стало на свої місця. Марко не полював сам, він знаходив дурників серед фанатів і використовував їх, як наживу. В такому світлі його звірства над чудовиськами виглядали не інакше, як акт благородної помсти за людський рід. Прямо месія зі зброєю.

- Непогано, але тут не все, — між тим коментував батько. — Молода яга буде занадто швидкою для тебе.
- Використаю смолу.
- Краще прострель їй кінцівки.
- Вони швидко заживуть, та й з револьвера я не попаду. Того смола.
- Попадеш, якщо візьмеш помповий дробовик.
- Це сповільнить її на хвилину. В кращому випадку.
- Тобі буде якраз достатньо для ближнього бою. Цілься по нирках або легенях. Тоді в голову. Візьмеш розкладний меч і шістнадцятий калібр. Вона цілитиметься по артеріях, а як не зможе то переріже тобі сухожилля, тож не забудь рукавиці й нарукавники. Пах бережи.

Батько піднявся з ліжка і пішов до дверей.

- Не хвилюйся, я справлюсь. Я не боюсь її.
- Саме це мене і хвилює.