Стрімер

Розділ 16.

- Упирі?! - в Євгена Павловича аж очі полізли на лоб. - Ти серйозно?! Яги тобі мало!?
- Я справлюсь. Вони менш небезпечні. Вмирають, як мухи.
- Вони чиїсь. Не буває вільних упирів. Це як сусідський пес, Оресте. Господар не зрадіє, якщо ти вб'єш його тваринок. Він захоче помсти і сірі зони стануть для тебе небезпечними.
Я почухав голову. Валерій не знав цього. Марк уникав упирів. Знищення упиря з червоної зони грозило судовим позовом. А там вже як пощастить. Розлом вніс свої корективи у конвенцію з прав людини та місцеве законодавство. Тепер на розстріл, як міру покарання, дивились без засудження. За потворами в сірих зонах ганялись мисливці. В зелених зонах діяли охоронні компанії з тих ж самих колишніх мисливців. Вони не церемонились. Можна було з легкістю отримати квиток у ВСР (в'язницю спеціального режиму), років так на вісім. Або тебе могли тихо передати червоній зоні, де там тобі дуже пощастить, якщо тебе стратять. Влада в червоній зоні часто проводила такі обміни в свою чергу. Шукаєте перевертня маніяка? А ми шукаємо того, хто спалив маєток вампіра в першій червоній зоні. Таке, звісно, траплялось рідко, тож варто дістатись своєї території і ти в безпеці. Проте бували і вийнятки. Журналісти закривали на це очі, адже знали, що перемир'я з демонами (нехай і таке) краще - ніж повноцінна війна.
Це я коротко пояснив, чому законів треба дотримуватись. Але, знову ж таки, були сірі зони, де закони вільно дозволяли вбивати і мстити без переслідувань в інших зонах. Там ж можна було знайти упирів шабашу, але це грозило бійнею. Не в моїх інтересах, щоб перекрили прохід на сірі зони.
І ось я знову в архіві, знову в Євгена Павловича в кабінеті, в пошуках будь-якої інформації, де б то можна постріляти упирів, щоб за це нічого не було. Старий сидів за стосами паперів дивився на мене з острахом. Він боявся не мене, а за мене.
- Оресте, якщо вже так хочеш ще на цьому світі побути мисливцем без відірваних рук, ніг та голови, знайди легшу здобич. Потопленики.
- Вже мав справу. Треба упирів.
- Ех, Оресте, для чого тобі це треба? Ти не в рядах мисливців, бо вас молодь бісить заповнювати гори паперів. Найманством займаєшся?
- Це заборонено, ви знаєте не гірше мене.
Хто розумний - називався охоронною фірмою. Хто ні...
Найманців не покривав закон. На сірих зонах мисливці могли чинити будь-яку бійню і нічого їм за це не буде. Найманці часто потрапляли під суд, за можливі звірства. Їх не любили ні свої, ні чужі. Ось вони і сиділи на другій сірій зоні. Хоча по З1 інколи ходили рекрутери варгів, або плутонців і кликали до себе. Але то до першого патрулю мисливців.
- Тоді навіщо тобі це все? Ти не мисливець, не найманець, гроші за це не береш. Невже оті викрики сектантів з їхнім Пророком так на тебе подіяли?
- Я навіть не знаю, про що ви.
Я дійсно не знав. Занадто багато часу я носився з С1 на З1, щоб до мене долітали, хоч якісь новини крім цього.
- Думаю, тобі варто подивитись його онлайн трансляцію. Або сходити, подивитись в стару церкву на С2. Гарне розташування.
- І як вони себе називають?
- Та ніяк, в тому то й справа. Є просто Пророк і люди, "близькі по духу" йому. Ще кілька днів тому їх було мало, а тепер вже сотня набереться точно.
Погано. То демонстранти, то Василь Грім з своїми махінаціями. Тепер ці. Хочеш-нехочеш, а починаєш поважати владу, що можуть втримати мир з чудовиськами.
- Так, що мені варто знати про упирів?
- Вони ЧИЇСЬ, Оресте. Хіба здичавілі...
Євген Павлович замовк. Він спробував перевести тему, проте я вловив суть. Здичавілі упирі - це колишні вампіри, з занадто довгою жагою крові. Наскільки відомо, в червоних зонах є вампірські клани з одним або кількома носферату на чолі. В більшості з них носферату розпоряджається, хто отримає кров, тож той, хто потрапив у немилість - залишається без їжі. А добути її на сірих зонах вже проблема. Люди за п'ятдесят років війни звикли обламувати тварюкам ікла, а як не вийде - мстити цілому клану (іноді роблячи керуючому носферату послугу, вирізаючи слабкий непотріб), ось деякі вампіри і здичавіли, починаючи кидатись на своїх. Навіть шабашівці двічі думають, чи приймати таких в свої ряди.
Але це мій шанс. Упирі, потенційно небезпечні для суспільства, за яких ніхто не буде косо на мене дивитись. Ідеально.
Євген Павлович зрозумів усе по моєму погляду.
- Мінус третій поверх, сьомий ряд. Полицю вже шукай сам.
Я піднявся з крісла. Старий дивився у вікно, навмисно ігноруючи мене.
- Оресте, - сказав, коли я був біля дверей. - це не звичайні упирі. І далеко не слабокровні вампіри. Ці швидкі та небезпечні. Не яга звісно, але візьмуть кількістю. Краще не дай взяти себе живим, якщо що.