Стрімер

Розділ 91.

Рекламу ми таки відзняли. Зі спроби, номер якої грозив перевалити за п'ятдесяту, Валерій врешті всміхнувся і сказав, що зійде. Решту дня мене те і діло, зупиняли перехожі. Хтось просив автограф, хтось бажав успіху. Хтось просив сфотографуватись.

Я не відмовляв. Прийшло повідомлення від Луки. Він нагадав про пошуки. Я нагадав йому напрямок, куди йти. Руки нарешті дійшли руки відписати Ліці.

Серце забилось трішки швидше, коли я набирав текст на дисплеї. Проте я взяв себе в руки і відповів коротко.

- Не дай їй подумати, що вона тобі потрібна, — суворо наказав Валерій.

На тому і попрощались. Валерій поспішав додому, монтувати відзнятий матеріал. Я залишився сам.
Додому не хотілось. В цей ж момент подзвонила Ліка.

- Привіт! — не то радісно, не то схвильовано почала вона.
- Я вже не в чорному списку?
- Ні, я погарячкувала. Буває перед весіллям.
- Мої вітання, — в шлунку похололо.

Весілля. Всі соц мережі гуділи цим. Вони збирались святкувати в "Мисливці". Мовляв, пам'ятають своє коріння.

- Дякую, Оресте, — відповіла Ліка. — Ми могли б зустрітись?
- Звісно! — я вкусився за язик, але було пізно.
- Чудово! — зраділа вона. — Давай зустрінемось в провулку, біля мого дому.
- Я не знаю, де ти живеш.
- Гідності 12, там ще алкогольний магазин: "Відвага". Почекай позаду будинку.

Я озирнувся. Гідності 12 за три вулиці від мене. Окраїни другої зеленої зони. Майже перша. Тож я погодився. Пообіцяв, що буду через п'ятнадцять хвилин.

Пройшов парком, повсміхався людям на лавочках. Потис кілька рук. Підписників прибувало. Мене іноді тривожило, що деякі вітались зі мною: Оресте, друже, брат. Але Валерій попереджав, що панібратства не уникнути. Треба терпіти.

Парки і сквери змінились високими хмарочосами з вузькими вулицями між ними. Сонце не потрапляло сюди. Пройшов улюблений всіма пияками З2 магазин, повернув в провулок. Ліка вже чекала біля дверей під'їзду. Одягнена в джинси та світлу куртку, котра відкривала її плоский живіт. Волосся зв'язане в хвіст. Яскраво червона помада на губах. У вухах великі кільця сережок. Її голубі очі заблищали від сліз.

- Тебе хтось образив? — я прискорив крок.

Ліка відійшла вбік.