Стрімер

Розділ 179.

- Собаці, собача смерть! — приглушений крізь шолом голос належав Арсену Гніву.

Те, що залишилось від Артура Гордого сповзло по стіні. Кулі пошматували його до невпізнання. Я не став чекати можливості перетворитись на таке саме місиво. Відскочив, упав, закрив голову руками. Потрібно було доповзти до входу...

Потрібно зірватись і бігти...

Ану зберись, мисливцю! Серце шалено калатало. Від безперервного вогню там де стояв Арсен стало світло. Він немов освічував собі дорогу сотнями куль. На мене тис звук пострілів. Хотілось пролізти крізь дошки, по яких повз.

З дверей вилетіла решта охорони Луки. На мене вони не звернули жодної уваги. Вогонь з всієї можливої стрілецької зброї посипав Арсена кулями. Але лідер варгів був з ніг до голови закритий в броню джаґернаута, що йому кулі? Суміш лицарських лат та скафандру для польотів у космос була міцніша за бетонну стіну. Мисливці берегли секрети сплаву, але навіть у них джаґернаути були рідкістю. Слабке місце лише в короткому розрізі для очей, там де шолом. Лідер варгів здавався на голову вищим та вдвічі ширшим у плечах.

Арсен перевів вогонь на них. На ґанок попадали нові пошматовані тіла.

Кулемет затих, клацнувши холостими. Закінчилась патронна стрічка. Я зірвався з місця й побіг до нього. Відкрив на ходу вогонь з револьвера. Цілився в проріз шолома, але не влучив. Барабан теж клацнув холостим і я миттю змінив напрям руху. До воріт я не встигну. Потрібно сховатись на ринку. Туди він не полізе. Арсен перезаряджав кулемет вправно, але сама броня не додавала йому мобільності. Я встиг перезарядити барабан на ходу, але не відкривав вогонь. На бігу я не попаду, немає чого переводити набої.

Арсен, здавалось, не зводив з мене погляду. Він виглядав, як на одному з зображень на мисливському полігоні. Джаґернаут старої моделі. Менша швидкість, проте більша броня. Вмонтований всередину екзоскелет дозволяв Арсену не відчувати ваги костюма та кулемета.

З закладу вибігали гості. В Арсена був вибір: я, чи масова різанина...

Він заклав патронну стрічку, розвернувся в бік входу і знову відкрив вогонь. Від куль не захищало нічого. Вампіри, перевертні, інфанти та люди. Кулі не розбирали хто є хто.

Я не обертався. Потрібно добігти до ринку...

Вибух.

Помаранчево-червоний стовп полум'я піднявся і так само швидко згас. Вибуховою хвилею мене відкинуло назад. Боляче вдарився об землю. В очах попливло. Звуки зникли, знову знайомий дзвін, й окрім нього нічого не чути. Попри мене пробігали вцілілі чудовиська та люди.