Стрімер

Розділ 94.

Як я і думав — магазин Мереї не працював, а вона таки перебралась на червону зону. Знайшов ключ там, де сказала Мерея. Вона написала, що Аніка передавала привіт. Чомусь я всміхнувся, але на згадку одразу ж прийшла Ліка, і моє серце наповнилось холодом. Мене зрадила дівчина, котру я любив. Знаю, вона не моя, але зробила вона підступно. Валерій був правий стосовно м'яса.

Двері я залишив відкритими. Сів на дивані, навпроти входу, на випадок, якщо Пророк чи його люди раптом завітають в гості. Дістав револьвер, поклав собі на коліна. Перевірив кріплення меча на руці. Все було в порядку. Я став чекати Цепеша. Мені треба було скласти план, що говорити, щоб він просто не послав мене к бісу. Але вести розмови — не моя сильна сторона.

Може, зараз нових мисливців учать риториці та основам дипломатії. Мене не вчили. Анатомія, Оресте! Цілься краще! Швидше біжи! Нижче гузно, коли повзеш! Меч вище тримай! Голову закривай, мисливцю! Вставай, шмаркач, чого розлігся?! Ніякого жалю! Болить?! Терпи! Зберись, мисливцю!

Цепеш підкрався безшумно. Я не був впевнений, чи то він. Спохватився за револьвер, націлився в дверний прохід. Добре, що не встиг вистрілити. Влад, вже в традиційному чорному костюмі на своєму худому тілі, підняв руки і показав ікла.

- Ти б опустив свою іграшку, Оресте. Чим зобов'язаний? Ти зіпсував мені вечір, ти в курсі?
- Тепер в курсі.
- Гарні синяки. Не вдався вечір? Мовчиш? Ну, діло твоє. Так, чим зобов'язаний?

Я так і не вигадав, що сказати. Як підштовхнути до цього. Тому сказав правду.

- Нам потрібно здихатись Пророка.

Цепеш зареготав. Він так зайшовся сміхом, що вперся руками в боки, і підняв своє обличчя вгору. Я мовчки вмостився на дивані якомога зручніше.

- Ох, мисливцю, — він знову реготнув. — Тільки заради цього варто було прийти. Ну, я піду?
- Влад, я серйозно.
- Ні, не серйозно! В нього армія. З кожним днем з зеленої зони виходять люди. Молоді хлопці і дівчата. Налякані, в очах страх. Вони не бачили чудовиськ вживу. Вони їх бояться, а значить — ненавидять. Але йдуть, бо їх переповнює рішучість. Вони приєднуються до нього, поповнюють його ряди. З кожним днем їх все більше.
- Він одурманює їх, щоб повести на червону зону.
- Нехай веде, — облизнувся Цепеш. — Ми маємо, що їм протипоставити. Не пальцем роблені.
- Це означатиме війну!
- А вона хіба припинялась!? Оресте, ваш Пророк — символ! Його смерть нічого не дасть. Мало того, може бути гірше. Думаєш, вони всі по домівкам розійдуться? Він стане мучеником, а мученики несуть більшу загрозу, коли вмирають. Маєте вже приклад.
- А тебе влаштовує, що його люди вирізають всіх нелюдей? Ринок вночі тепер закритий. Взагалі нікого немає. Бояться.
- Страх відомий нам всім, — знизав плечами Цепеш. — Хоча що думати? Але чому ти хочеш здихатись Пророка? Він ж за людей! Ви з ним, хіба не на одному боці?! Еліос для людей, ні?