Стрімер

Розділ 149.

Химера догнала нас за лічені секунди. Стрибнула на Вавилона...

Постріл з обрізу відкинув її геть. Потвора впала на спину, перекотилась і знову кинулась на нас. За нею вже гнали фалмери.

Ми тікали так швидко, як лише могли. До дверей були лічені метри, але тоді це здавалось недосяжною відстанню. Я вже кілька разів устиг пожалкувати про свої крики. Але нікого то не цікавило.

Забігли у двері та миттю зачинили їх за собою. Замок тепер не працював, тож довелось припасти до них вчотирьох. І тримати, що було сил. Один з сірих фалмерів розбігся і вперіщив їх ногою. Нас відкинуло, проте Гера вчасно зреагувала.

Відскочила і пустила в щілину, куди напирали фалмери, автоматну чергу. Ми всі знову навалились на двері.

- Знайди чим їх приперти! — закричав Вавилон.

Гера зникла з поля зору. Я не мав часу дивитись, куди вона побігла. Відчув лицем холодний метал. Поруч важко дихав Ігор. Валерій вперся руками над моєю головою. Вавилон, підпирав двері спиною, риючись в рюкзаку. Здавалось, він мав там все, що лише змогло б знадобитись. Але цього разу щось пішло не так. Фалмери напирали, б'ючи у двері по черзі. Нас смикало, ноги та плечі горіли, швидко наливаючись свинцем. Двері затряслись сильніше.

- З дороги! — заверещала Гера.

Ми обернулись якраз вчасно, щоб побачити, як на нас заднім ходом мчить армійський джип.

Відскочили, залишивши їх без захисту. Вони встигли лише прочинитися і в них почали лізти фамери. Джип з гуркотом в'їхав у двері, зачинивши їх намертво та розполовинивши кількох фалмерів.
Кров та мізки бризнули вздовж стіни.

Вавилон миттю кинувся до машини, заліз в салон, поставив її на нейтралку. Ми з Ігорем знайшли кілька ящиків з інструментами й кинули їх під передні колеса. Тепер фалмери вже точно не зможуть її посунути. Наша п'ятірка ще деякий час стояла зі зброєю націленою на двері. Фалмери гримали, проте нічого зробити не змогли.

На мить вони облишили свої намагання, а тоді у маленькому віконці з'явилось лице кощія. З-за білого кобилячого черепа неможливо було сказати на кого саме він дивиться, тож нам всім здавалось, що кожний з нас вартий такої честі. Гера показала йому середній палець. Вавилон плюнув собі під ноги.