Стрімер

Розділ 160.

Мур позаду лікарні, з іншого боку від маленького скверика, вкритий іменами полеглих мисливців. На бетонній сірій стіні акуратно і дбайливо чорним кольором виведене кожне ім'я полеглого заради людей Еліоса. Часто написи залишали поранені мисливці, котрим пощастило вціліти. Часто ці написи переписували більш акуратним шрифтом. З певною періодичністю їх відновлювали. Але ніколи не стирали.

Персонал лікарні не заперечував. Частково їх це мотивувало рятувати більше життів. Жоден лікар не хотів, щоб через нього тут з'явилось ще одне ім'я.

- Василь Грім написав кожне ім'я полеглого на заставі, — Ігор показав пальцем на стіну.

Імен було стільки, що мур по всій довжині та висотою в людський ріст здалеку нагадував чорні лінії.

- Всі крім одного.

Не було ім'я Вавилона.

- Василь Грім запропонував, що це повинен зробити ти, — Ігор вказав на вільне місце на стіні.

- Мабуть, вперше я з ним погоджусь.

Під стіною лежав шматочок чорного вугілля. Хтось виводив ним написи. Взяв в руки, підкинув.

- Але я не знаю справжнього імені Вавилона, — трохи розгублено глянув на Ігоря.
- І я не знаю. Василь Грім теж не горів бажанням розповідати.

Ми з Ігорем переглянулись. Всі знали видатного мисливця на чудовиськ лише так. Вавилон. Тож, вибір був очевидним. Ні тіла, ні меча не залишилось. На кладовищі була порожня могила Навіть імені не збереглось. Але залишився псевдонім під яким його пам'ятатимуть.

- Спочивай з миром! — обережно вивів літери. — Дякую за все!

***

Ввечері передостаннього дня планувалась прощальна вечірка з сусідами. Мама ще з вечора почала готувати. Ми ж з батьком спочатку відговорювали, потім спробували допомагати.

Врешті решт ми махнули рукою. Хоч коли не починай — однаково не встигнеш.

З самого ранку я вже вийшов з дому. Здавалось наче я не був тут десять років.

Дістав телефон. Багатьом не зрозуміти, але в мені не було діла до цього. Колись я чекав коментаря під відео. Переборовши процес розчарування від того, що спочатку ні уподобайок, ні коментарів — я відвик перевіряти повідомлення. А потім все закрутилось так швидко, що розчаровуватись просто не залишилось часу. Популярність принесла кілька повідомлень, але завалу з тисяч непрочитаних не було. Підписники переважно обмежувались уподобайками та коментарями.