Стрімер

Частина 1. Розділ 1.

- Доброго часу доби добрі, підписники...
- Що?! Добрі!? Добрі підписники?! Може, дорогі підписники?
- Замовкни! Подумаєш, обмовився...
- Та не ображайся, потім змонтую. Давай заново. Але чітко.
- Доброго вечора...
- Чіткіше! Дивись у камеру!
- Доброго вечора, дорогі підписники. Мене звати, Орест Лютий і ви на каналі: Стрімер. Так зійде?
- Зійде. Можеш, коли хочеш...
***
- Ну, скільки там?
- Поки нуль. Але я лише завантажив відео.
- Дідько!
- Наберись терпіння, — Валерій поправив окуляри та принишк впритул до монітора. Звичка в нього така, сидіти близько до комп'ютера.

Я ходив туди-сюди, міряючи кроками кімнату. За вікном в бочці догорало тіло потопельника. Пів дня я намагався виманити його з води, щоб швидко вбити, і зняти це на камеру. Моє перше відео...

Я водночас уявляв, як воно набере тисячі... ні, десятки тисяч переглядів, та боявся, що ніхто навіть не гляне, а як гляне – то поставить невподобайку. Валерій попереджав, що вбивством потопленого вже весь інтернет повниться, але з чогось то треба починати.

- Скільки?
- Десять переглядів.
- Дідько.
- Може назву змінимо? Типу: НЕЙМОВІРНА РОЗПРАВА, чи ЖАХ, потеплень виявився...
- Ти що, в школі?
- Я з камерою працюю, а не есемемлю, — роздратовано буркнув Валерій. — Назва в тебе занадто проста.
- Так це і було просто. Вистрілив прямо межи очі і по всьому. Треба було ракурс ближче...

Валерій почервонів. Я одразу ж замовк. Він же оператор початківець, як і я — починаючий мисливець-блогер. Але всі з чогось починали.

- П'ятнадцять переглядів та три вподобайки.

Настрою вже не було куди падати нижче. П'ятнадцять переглядів. Чотири години роботи, витрачені набої та приманки, а глянуло лишень п'ятнадцять людей.

- Є перший коментар! — оголосив Валерій.
- Читай.
- "Занадто просто вбив".

Я вголос вилаявся. Значить виманюєш, заводиш на потрібне місце, щоб був потрібний ракурс, стріляєш чітко межи очі зелено шкірому створінню з пазурами та жабрами, — їм занадто просто.

- Це лише перше відео, — відповів Валерій.
- В Рейджа кожне відео по сотні тисяч в день набирає.
- В Рейджа ціла команда операторів, охоронців, гримерів та порадників, навіть є одна провидиця, котра передбачає: варто йому братись за монстра, чи ні. Спонсори оплачують його спорядження. Нам поки рано з ним тягатись.

Валерій правий, хоч вголос я не хотів цього визнавати. Марк (тоді ще Прокопенко) вчився в паралельному класі зі мною ще в школі. Його дражнили за аж занадто біле волосся та надмірну любов до камери. Всюди він ліз, на всі виступи у всі гуртки. Прямо зі шкіри ліз, щоб здобути популярність. Багаті батьки наймали кращих репетиторів та потурали всім його забаганкам. З часом він став мисливцем стрімером. Зараз же він один з найпопулярніших відео блогерів, чи то влогерів — поки розбираюсь слабо. Він знімає якісний дорогий контент, де по плану винищує чудовиськ. І люди дивляться, або як говорять блогери — піпл хаває, а він хайпанув. До нього були ще, зараз теж є блогери мисливці, проте не всі доживають. Деколи монстри беруть верх...