Стрімер

Розділ 120.

Біля університетської бібліотеки до нас приєднався Ігор. Охоронець на вході аж очам своїм не повірив, коли побачив усю братію разом.

- Раніше ти ходив сюди один і то, тихцем. А тепер що?

Вавилон мовчки дістав телефон, щось знайшов на ньому і показав дисплей охоронцю. Той пильно вчитувався, тоді мовчки пропустив нас, не приховуючи власного обурення.

- Що ти йому показав? — поцікавився Валерій.
- Читацький квиток, — коротко реготнув Вавилон, крокуючи вперед.
- А я думав, пенсійне посвідчення, — плентаючись позаду, прошепотів Ігор.

Пані Божена, дружина Євгена Павловича, якраз проводила екскурсію музеєм. Але цього разу відвідувачі одягнуті в костюми й старшого віку. Наша четвірка сильно виділялась, тож ми вирішили не світитись перед ними зайвий раз. З холу на другому поверсі, доносився голос Євгена Павловича Грома. Не довго думаючи, ми вирішили піднятись нагору. Лише Вавилон сказав, що чекатиме нас в архіві в підвалі.

Будь-який мисливець, котрому доводилось ходити у вилазки на сіру зону, знав дорогу вниз, закриту для звичайних туристів. Навіть Ігор у вільний час навідувався сюди.
Перший час я теж заходив, шукав усе про можливих чудовиськ, на яких я збирався полювати. До сих пір пам'ятаю, як заснув, роблячи записи про здичавілих упирів, коли стара карга Божена розбудила мене.

- Джини виступили ініціаторами мирної угоди та незалежними арбітрами! — до нас донісся голос Євгена Павловича.

Він сидів на кріслі за столом, поряд з книгою. На одній з колон висіла листівка в чорно-червоних тонах, про обмежений наклад книг. Я знав, що тираж планується аж через півтора року, проте рекламну кампанію він почав вже тепер. Ось і зараз тихо продавав обмежений наклад не так давно написаної книги. Що цікаво, зала була напівпорожня, але й чтиво це не для масової аудиторії. Переважно сиділи в більшості студенти та старші люди. Кількох я впізнав, ще коли проходив навчання. Кількох навіть в очі не бачив. Ми тихо вмостились на крісла позаду.

- Вони виступили за розведення військ і змусили польових командирів підписати пакт, знаний тепер Великою Рівновагою, — продовжував Павлович. — Так, ми знаємо, що до цього доклади руку й профспілки суккубів, проте лобіювались їхні інтереси виключно серед чудовиськ. Гільдія джинів пішла далі, запропонувавши умови, прийнятні для всіх. Ці події також описані у книзі. Я вважаю, що це важливий процес історичного формування кордонів теперішнього Еліосу. І, змушений розчарувати тих з вас, хто чекав на дискримінаційну версію походження сірих зон. Не має доказів, значить місця на сторінках теж не буде.