Стрімер

Розділ 184.

- Вони тут! Триво...

Постріл.

По сходах до нас покотилось тіло. Ще постріл вже в лежачого. У відповідь теж відкрили вогонь. Ми розбіглись в різні сторони. Темний коридор освітило від свинцевого дощу. Кроки. Гуркіт чобіт по підлозі. Рипіння дверей десь за поворотом. Вниз по сходах полетіли димові шашки.

Я вистрілив у замок, смикнув двері найближчої квартири на себе і забіг всередину. Василь Грім прикривав. Віддихався, марно намагаючись заспокоїтись і відкрив вогонь по них. Василь Грім висадив двері з ноги та заховався на іншому кінці коридору.

Різників залишилось п'ятеро. Один з Валерієм, четверо засіли на сходовій і гатили по нас з усього, що мали. Я не чув нічого, крім свисту куль та дроблення стін. Дим заважав нам розгледіти бодай щось. Всередині було темно. Будинок ще не здали, тож зробити встигли лише коридор. Потрібно буде переробляти.

Пауза. Відкрили вогонь у відповідь. Знову заховались, оскільки різники не залишили нашу стрілянину без відповіді.

- Граната! — закричав Василь.

Я не знаю, як він це почув, чи побачив. Але це врятувало мене. Заховався за стіною, замість того, щоб відкрити вогонь. Затулив руками вуха. Вибух здався мені глухим. На мить в коридорі зникло світло. Я знову виглянув. Відкрив вогонь. Василя Грома видно не було. Невже його зачепило?

- У нас заручник! — закричали з гори. — Виходьте, інакше він помре!

Якщо ми вийдемо, то помремо всі троє. Глянув на годинник. В мене двадцять годин. До ранку Валерій не доживе.

- Є ідея краще! — гукнув у відповідь. — Кидаєте зброю і тікайте з Еліоса! Інакше живими ви звідси не вийдете!

Нагорі засміялись. І знову почали стріляти. Кілька куль просвистіли зовсім близько до мене. Я відкрив вогонь навмання. У них перевага у висоті. Звідси я їх не дістану...

Постріл. Тоді коротка автоматна черга. Чиясь лайка. Знову черга. Хтось покотився по сходах. Виглянув. Внизу тепер лежали два тіла. Обидва різники.

- Виходь! — гукнув Василь Грім. — Все чисто.

Він не брехав. Два тіла внизу. Ще один тримався за живіт на сходах. Під ним розтікалась калюжа крові. Не виживе. По сходах йшов обережно, намагаючись не шуміти. Василь Грім не жартував про: не залишати свідків.