Стрімер

Розділ 158.

Ігор не стримувався у виразах. Лише іноді робив паузу, ловлячись за груди.

- Срань Господня! – завершив. – То Арсен Гнів так і залишився непокараним?
- Мені перестрибнути у розповіді?

Попри нас пройшов лікар з двома інтернами. Старий, сивий, з вусами та два високі молоді хлопці. Мабуть, вони не хотіли тут бути, бо їхні одногрупники потрапили в лікарні на другій сірій. А щасливчики на С3. Зате ніде вони не наберуться стільки досвіду, як тут. Тут хірурги без роботи не сиділи. І не сидітимуть. Ніколи.

Ми почекали, доки вони пройдуть, тоді я продовжив.

- На допиті нас тримали до наступного ранку. Спочатку хотіли допитати дотиком, прямо там, проте, один з медиків заборонив. Сказав, що в такому стані ми не витримаємо і відкинемо копита раніше, ніж ті бодай щось дізнаються. Ще Василь Грім нагадав, як сильно б розлютився мер, якби два герої, котрих з нас збирались зробити, потрапили на зелену зону не сповна розуму. Це б вдарило по патріотизму мешканців.
- Люди люблять символізм, – погодився Ігор. – У них має бути символ свободи. Символ того, що чудовиськ можна і треба бити.
- Люди ідіоти, – криво всміхнувся. І чудовиська там теж ідіоти. Земля заселена ордою дебілів з автоматами чи пазурами.
- Але це наші дебіли, – впевнено сказав Ігор. – Їх треба боронити. Від монстрів, від самих себе. Але однаково треба.

Він придивився до мене уважніше.

- Оресте, я тебе не впізнаю, – він нарешті зрозумів. – На третій сірій ти був без половини вуха та з роздертим лицем. А зараз...

Я торкнувся пришитого шматка вуха. Все ще не відчував. Як і частини лиця там, де були рубці. Хоч обіцяли дещо інше...

***

Коли відпускає адреналін 200 – настає втома та сонливість. Дія його недовга, всього кілька годин. В нормальному стані добу потрібно відходити.

Коли моє тіло справилось з адреналіном 700 – я відчув, що таке абстинентний синдром наркомана.

Потім вже мені пояснив батько, що адреналін 700 і адреналін, котрий виробляє людське тіло – окрім назви не мають нічого спільного. Зате багато спільного з делірієм – наркотиком, котрий вбивав не гірше, ніж кулі. А бувало й частіше.

Адреналін 700 робився на його основі. Вавилон вивів з мене багато чого тоді, в мед блоці. Він спробував дати мені час та сили пробиватись крізь орду фалмерів. І це спрацювало тоді. Але він не був лікарем і про багато чого просто забув. Наприклад про ломку.