Вдома вже всі спали, коли я прийшов. Мене всю дорогу додому аж трясло від злості. Тому берегиню, тому сирін.
Я вам хто?!
Пішов у ванну кімнату. Лице нагадувало сливу. Синяки, роздерта шкіра на вилиці. Губа розбита, а ясна все ще кривавили. Паскудний день.
Ще й Ліка! Виписувала мені, мовляв, як я смів відправити її нареченого в лікарню?! А така засідка це нормально, нічого страшного. Він ж тільки налякати хотів...
Трясця!
Я почувався смертельно стомленим. Я розумів, що цього не минути. Угода укладена, як сказав Лука. Щоб я не робив, буде тільки гірше. Невже він дійсно має силу змінювати події?
- Ні, Оресте, — сказав сам собі. — Просто ти настільки дебіл, що дозволяєш втягувати себе в таке от лайно. Ще Арсен Гнів обвів тебе навколо пальця, коли ти поліз в музей. Потім Ілай з тим клятим шабашем. Тепер ці двоє. Далі що? Зачисти червоні зони самотужки?
Я розумів, що в мене є ліміт. Сьогоднішні побої дали чітке розуміння, що я смертний, що ніхто згори мене не оберігає. Екстра життя не буде. І мені стало страшно. По справжньому страшно. Страх це нормально, але тепер я був у розпачі. Я не знав, що робити. За щоб я не взявся, це грозило вилізти бійнею.
Майбутнє лякає нас. Лякає, що повітря завмирає в легенях. Я не зізнавався, але мене воно лякало.
Лякала невідомість, неможливість жити колишнім життям. Що, як я не буду більше тим Орестом? Не буду: амбіційним починаючим блогером, не буду просто хотіти чогось? Не буду носитись по сірій зоні в пошуках монстра для відео? Ким я тоді буду!?
Невідомість третьої сірої зони лякала мене. Чи повернусь я? Що зі мною станеться там?
Чи пам'ятатимуть мене тут? Я всміхнувся сам до себе. А яка різниця, якщо я не повернусь? Очі злипались. Я вмився, глянув на себе в дзеркало. Під очима, крім синців, ще й мішки. Додались зморшки.
Я старів. В свої двадцять один, я виглядав набагато старшим. Здавалось, я постарів за один день. Сирін, Берегиня і Пророк. І все це чекає мене на шляху до сірої зони. Але, що як зупинитись? Що, як не йти?
- Ставатиме гірше, — згадав слова Луки.
Я все ще не розумів, чому він сам не покладе цьому край. Він змусив мене перестати дихати. Паралізував силою думки. Але йти на бійню потрібно мені.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Стрімер
FantasyВ сучасному світі чари, монстри та технології гармонійно вплітаються між собою. Перевертні, вампіри, демони та люди живуть в стані війни іноді вбиваючи одне одного. Проте мирний договір між расами, названий Великою Рівновагою не порушується незважаю...