Стрімер

Розділ 99.

Валерій з Ігорем чекали за межами лісових боліт. Оператор вже мав під ногами кіпу недопалків. Ігор був без мисливської броні, зате зі звичним автоматом "Звіробій". Він мовчки роззирався довкола. Монстри сюди не ходили (крім потоплеників), тож нервувався він задарма.

Вони зрушили з місця, лишень побачили нас.

- Дідько, ну і потріпали тебе! — вони з Валерієм підхопили мене попід руки.

Я завив, коли Валерій випадково зачепив ніж, що все ще стирчав з моєї ноги. Мисливці взяли нас в квадрат, щоб нікому не спало на думку жодних дурниць стосовно нас. Валерій бурмотів щось про відео. Зайде підписникам, не зайде? Чувак, агов, я тут кров'ю стікаю!

Ворота пройшли швидко. Там вже чекала машина швидкої допомоги. Мене помістили на каталку. Валерія з Ігорем зі мною не пустили.

Лише Василь Грім заліз зі мною в машину. Ми зрушили з місця.

- Куди ми їдемо? — запитав у нього.
- В орденський лазарет.
- Але я не в ордені.
- Тепер в. І твій старий теж.
- Що!?

Василь Грім потер рукавицею лису голову. Він мене не любив, тож вирішив розповісти, насолоджуючись моїм виразом обличчя.

- Валерій прибіг до нас, — почав він. — Розповів, як тебе почали тріпати потопленики. Смішна ситуація, звісно. Що за мисливець, що не може дати раду такому сміттю? Але багато наших так і поклали голови. В купі з іншими частинами тіла.

- Так ось, — продовжив Василь. — Я вже майже зареготав, і зібрався послати Валерія нах... назад... з совком та віником, змітати до купи те, що від тебе залишилось, проте він невчасно згадав фалмера. А фалмер, це не в дупі пальцем длубитись. Ці сучі діти лізуть з третьої сірої. Те, що тобі була гепа, стало зрозуміло. Але фалмера треба було здихатись.

Я промовчав. Хотілось вилаятись, проте Грім цього може й чекає. Обійдеться.

- Дзвінок твоєму старому, короткий опис ситуації — і він радо повертається з заслуженої пенсії, якщо я притягну тебе назад живого і, по можливості, з всіма частинами тіла. Думаю, не варто пояснювати, що інакше ніхто б з Пророком за тебе не торгувався.

- Красиво, до речі, звучало, — тут я вже не стримався. — Давати йому мисливські мечі і закликати не починати бійню.
- Значить, таки ти порішив тих дурників?
- Ні, просто заховав мечі від гріха подалі.
- Чомусь я тобі вірю, Оресте.