Стрімер

Розділ 148.

Йшли мовчки. Невизначеність стосовно долі незнайомої людини нікому не давала спокою. А раптом він поранений і йому потрібна наша допомога?

А якщо не поранений, а живий? Він прийме нас за монстрів і перестріляє чи підірве. Або ми прийдемо і застанемо орду чудовиськ. Доведеться швидко відступати або давати бій.

Валерій не надто швидкий після зупинки серця. Мене лише вчора зашили (вкотре). Ігор теж не надто в хорошій формі. Він намагається не показувати цього, але я бачу, як він болісно кривиться, коли опирається на ногу. А ще він погано чує з лівого боку. Можливо струс або легка контузія. Як-не-як він опинився в епіцентрі бою, коли рятував Ігнація. Роки Вавилона давали своє. Плечі поволі сунулись вниз під тягарем неминучої старості. Він іноді шепотів собі: я надто старий для такого, хоч волів гнати ці думки від себе. Недавні події з остаточним умертвінням колишніх мисливців тиснули на нього, додавши зморшок на обличчі. Лише одна Гера була відносно в порядку. Тож пішовши туди й заставши орду чудовиськ – четверо чоловіків переклали б усю надію на захист на її тендітні жіночі плечі.

Вибір — що так, що так — не міг бути правильним. Він міг бути вдалим або невдалим. Проте ризики були не виправдані. Тож я гнав від себе думки, між ким було потрібно вибирати.

Третя сіра змінила моє ставлення до війни. І, гадаю, не лише моє. Війна не буває романтизованою безпосередньо у своєму епіцентрі. Війна кривава, жорстока і безжальна. Тут видно правду, тут пізнаються свої страхи, ламається своя гідність, коли доводиться вибирати між нею та власним виживанням. За кілька днів мені довелось переступити через себе. І задушити в собі всю бурю емоцій від незгоди з самим собою.

Але війна потрібна. Потрібна нам для виживання. І потрібна чудовиськам задля їхнього виживання. Вона потрібна кощію та химері. Потрібна варгам та вцілілим шабашівцям. І переможцем вийде той, кому вона більше потрібна...

Спустились вниз. За наступними дверима вже гаражі з технікою, пристосованою для виконання бойових чи логістичних завдань. Залізні, міцні з маленьким брудним вікном. Вавилон обережно посмикав за дверну ручку...

- Трясця!

Він загримав сильніше. Двері не піддавались. Вавилон коротко вилаявся. Ударив прикладом. Клямку зірвало, проте замок залишився неушкодженим. Дзенькіт ехом пішов по коридору.