Стрімер

Частина 14. Розділ 172.

- Я всередині, — тихо прошепотів незнайомець.

Я заховався в кімнаті батьків. В коридорі був дробовик. Револьвер залишив у спальні. Меч теж там.

Спробувати втекти, доки він мене шукатиме? І куди мені бігти? Босоніж, без куртки та спорядження. Я спробував затримати дихання та швидке серцебиття. Батько не опинився б у такій ситуації. Він би зустрів гостя відразу з обріза. А потім би вистрілив у лежаче тіло. Ніякої жалості до ворогів.

Але я не батько. Я опинився в дурній ситуації. Що за мисливець без зброї?!

Тихі кроки, проте я чув їх. Незнайомець обережно пішов у мою спальню. Ось мій шанс втекти!
Але я не зрушив з місця, паралізований страхом. А що, як на вулиці чекають? Я тоді опинюсь затиснутий з обох боків. Потрібно дістатись до рюкзака і витягти дробовик. Тоді втеча.

- Ні! — подумки сказав сам собі. — Це мій дім. Ніхто не буде виганяти мене з нього! Ніхто не зайде в нього без дозволу! Ану зберись, мисливцю!

Обережно виглянув з-за дверей. Незнайомець, по звуку, відкрив двері шафи, думаючи, що я заховався там. Зараз до нього дійде, що я не сплю і він шукатиме далі. Тому я зірвався і побіг до рюкзака.

- Бачу його! — прокричав незнайомець комусь.

Але я не звертав уваги. До рюкзака залишалось кілька кроків. Я простягнув по нього руку. Почув клацання. Схопив рюкзак. Інстинкти змусили розвернутись. У грабіжника виявився розкладний ніж. І він продірявив рюкзак. Я вчасно виставив його перед собою. Матеріал не витримав. Тканина порвалась. Але він не зупинявся. Інстинктивно відвів рюкзак вбік і ніж таки пройшов крізь нього.

Інстинкти спрацювали самі. Відпустив рюкзак. Миттю вдарив ногою в коліно. Перехопив зап'ясток і викрутив. Ніж вилетів і впав на підлогу.

В темряві я його тоді не розгледів, але таки впізнав. Сірий плащ, під ним сірий светр, сині джинси армійські чоботи. Той самий "фанат". Лиса голова і рівний акуратний рубець на щоці. Ми зустрілись поглядами. Очі сині, але наче вицвілі. Він не чекав опору, Проте розгублення він опанував швидко.

Вирвав зап'ясток і вдарив мене долонею в груди.
Ноги відірвались від землі і я влетів у шафу в коридорі. Дерево затріщало, хребет аж занімів. Боляче вдарився тім'ям. Сповз на землю.