Стрімер

Розділ 47.

Лекс з розслабленого стану перейшов у бойовий. Шерсть ощетинилась, завивання стало грізним риком. В два стрибка він скоротив дистанцію і наніс два удари лапами. Кігті промайнули зовсім близько і розпороли б мені лице...
Якби я там був.
Ноги несли мене в протилежний бік імпровізованої арени. Він хотів швидко завершити поєдинок, хотів злякати мене. Лекс знову кинувся. Обманний рух, чекаючи, що я відійду...
Я прописав кулаком йому в ніс. Меч, навмисне складений в руці слугував мені за кастет. Шкура Лекса могла погасити удар, але не ніс. Перевертень не чекав такого і схопився за обличчя. Скориставшись цим, я вибив з під нього землю влучною підсічкою. В боці щось закололо, він теж дістав мене. Перевертень гепнувся на витоптану ринком землю, піднявши куряву пилу.
Натовп заволав від екстазу. Валерій щось волав, тримаючи камеру.
Тиша заповнила мої вуха. Я не міг дозволити собі відволіктись, бо це означало смерть.
Лекс тим часом зірвався на ноги і спробував мене вкусити. Я пірнув вниз і відповів аперкотом. Його щелепи клацнули, але він в ту ж мить вдарив мене лапою в груди. Бронижилет врятував від перелому, але мене кинуло назад. Перевертень кинувся за мною, не даючи мені підвестись. Він стрибнув поки я котився і їхав спиною по землі...

Натовп затих. Лекс зупинився прямо наді мною. Лезо меча впилось йому в груди. Я встигнув розкласти його в останній момент. Трішки ближче і я пробив би йому грудну клітину. Поволі піднявся, виставивши меч перед собою.
- А людина огризається, — перевертень облизнувся.
Я відійшов. Лекс стрибнув убік і знову на мене. Хотів захопити зненацька. Я подався вперед і стрибнув перекотившись. Одразу мечем Лексу по ногах. Промазав! Вовкулака стрибнув вгору, зачепивши мене за ліве плече кігтями. Пекучий біль пройшов по цілому тілу. Я спробував дістати його мечем, але марно. Вовкулака вже заходив збоку. Цепеш не збрехав: занадто швидкий.
Але я вже мав справу з набагато швидшою ягою. Треба просто знати, де він опиниться в наступний момент...
Ще один удар кігтями, але бронижилет витримав. На пластині залишились сліди. Цього разу я таки зачепив його мечем по нозі. Він гаркнув, відстрибнувши вбік. Огледівся.
- С1, вам весело?! — прогарчав перевертень.
Бурхливі овації закрили всі звуки. Я знав, що він тягне час, щоб нога зажила. Але нехай думає, що я не здогадуюсь. Тим часом я перевірив рану на плечі. Не глибоко на щастя. Рука відьно рухалась, хоч і прострілювало. Лекс, начебто, насолодившись криками публіки знову кинувся на мене. Я знав, що він стрибне. Я не бачив, я відчував це всім тілом. Мозок зв'язував те, що бачили (хоч і не розуміли) очі. Лекс рухався на чотирьох. Низько, готуючись до стрибку...
Я побіг йому на зустріч. Проїхався в підкаті, виставивши над собою меч. Акамулятор в руків'ї тихо запрацював, пускаючи по лезу електричний розряд. Батько швидко вставив у руків'я провідник електричного струму. Сказав, що вистачить на кілька секунд, тож гаяти час я не міг...
На мене зверху полилась темна кров. Лекс заволав, упавши і покотившись по землі. Збитий серцевий ритм від розряду струмом не дав йому миттєво загоїти рани. Лекс страждатиме. В його очах вперше промайнув страх. Лапами він. тримався за живіт, намагаючись врятувати внутрішні органи. Лекс вертів шиєю в усі боки, шукаючи підтримки. Але натовп був холодний. Натовп любив лише переможців. Хліба й видовищ, Лексе! Хліба й видовищ!
Я не поспішав нападати, адже загнаний звір вдвічі небезпечніший. Лекс спробує виграти час... Ні, не спробував. Він кинувся на мене. Кігті розпороли мені гомілку на тій ж нозі, котру не так давно поранив ножем Цепеш. Я закричав від несподіваного болю. Удар лапою в голову, від котрого дивом вийшло ухилитись. Я відчув, як його ікла вкусили мене за бік, якраз там де була печінка. Пластини бронижилету не дали йому прокусити бік наскрізь, але наступний раз в нього вийде. Натовп затихнув, коли Лекс ледь відірвав мене від землі, тримаючи одними лише зубами...

Меч розполосував йому хребет. Відскочив, як тільки вовчі щелепи розімкнулись і залишив мечем поріз на його лиці. Він загарчав, знову махнувши лапою. Я виставив під неї меч...
Лекс не одразу зрозумів, що позбувся культі. Він спробував мене дістати лапою, котрою тепер не було. Я зайшов з боку і наніс удар посухожиллях на нозі. Пройшов під кігтями, котрі зачепили волосся на голові залишив тонкий поріз на грудях перевертня. Він похитнувся, від такої кількості ран. Я не став давати йому час на роздуми і рубанув мечем з усієї сили в шию.
Лекс впав на одне коліно, намагаючись зупинити кров.
- Занадто багато порізів. — я сказав, відступивши. — Тепер твоя регенерація тебе не врятує. Помреш від втрати крові.
- Ти теж, — з вовчого рота пішла цівка крові.
Перевертень сидів на одному коліні, притиснувши лапу до шиї. Я зрозумів, про що він, коли мене повело вбік. Три рани, котрі все ще кровоточили. Треба завершувати бій...
Удар мечем став для нього останнім. Перерізана артерія з іншого боку і Лекс впав на суміш з витоптаної землі та крові. Бій закінчився.  Натовп затих, щоб ще сильніше заволати. Моє ім'я сьогодні було в них на вустах.

Я виграв...

І втратив свідомість.

Кінець четвертої частини...