Стрімер

Розділ 45.

Думав, що не зможу заснути, але зрозумів, що проспав, коли в кімнату зайшов батько.
- Як ти примудрився потрапити на суд поєдинком? — Віктор Павлович Лютий відкрив штори, запустивши в кімату сонячні промені. — Оресте, ти різні дурниці робив, але тут ти вже вище голови стрибнув.
- І тобі доброго ранку.
Він міряв кроками кімнату туди-сюди. Його губи смикались, на них іноді з'являлась нервова посмішка.
- Ти можеш встигнути на вечірній поїзд до Рагнароку. Вийдеш за одну станцію. Заляжеш на дно...
- Що?! — отетерів я. — Який ще, в біса, поїзд?!
- Монорельсовий. На магнітній тязі. Ти не знаєш, як наші поїзди їздять?!
- Для чого мені це робити?
- Тому що я не хочу, щоб тебе розірвали на шматки! Ти бачив того перевертня!? Нікого менше зростом не було!?
Я поволі піднявся. Включчив ноутбук. Одягнувся. Повернувся до ноутбука, перевірив повідомлення від Валерія. Вся інформація про перевертнів вже скачувалась на жорсткий диск. Сподіваюсь я встигну прочитати все до вечора.
Батько тим часом почав хаотично діставати мої речі з шафи.
- В селищі Атом живе мій давній приятель. Трішки відлюдник, але тебе прийме...
- Я не збираюсь нікуди їхати! І перестань робити безлад в моїй кімнаті!
Батько зупинився з моїми футболками в руках прямо над чорною дорожньою сумкою.
- Я битимусь з перевертнем, — продовжив я. — Я не тікатиму.
- Ти з упирями ледь справився! Куди тобі вовкулаки?
- Я справлюсь. Тож перестань мені заважати!
Батько нарешті звернув увагу на мій ноутбук. Скинута Цепешом інформація нарешті загрузилась. Він відпихнув мене вбік, підійшов до ноутбуку. Одягнув окуляри, щоб бачити зображення. Кілька хвилин мовчки і зосереджено читав.
- Звідки це в тебе?
- Дістав.
- Оресте, цього немає в мисливських архівах. Де ти це взяв?
- Яка різниця? Мені здалось би перечитати все до вечора.
- Оресте, ти давно спілкувався з інквізитором? Цього разу ти вже не обійдешся простою перевіркою пам'яті.
- Що там такого секретного?
І тут я побачив. В батька був талант знаходити деталі. Ось і зараз, серед сотні сторінок він знайшов ту, котру варто було б не знаходити. Але я тоді цього ще не знав. Батько прогортав на початок, де на другій сторінці писало видавництво. Еллізіум. Редактор Ілай Третинний.
- В Еліосі немає такого видавництва. Більше немає. Елізіумом колись називалась молодіжна газета. Ми в школі таємно читали її, бо вона була заборонена.
- Я не зовсім розумію...
- Сину, — батько закотив очі і видихнув. — Там тепер перша червона зона. А видалась вона 60 років тому. Знайди коли вона була оцифрована.
- Може просто перевидання старої редакції.
- Могло би бути. Але Ілай Третинський тепер Ілай ІІІ. Знаєш хто це?
Я знав. Всі знали. Один з відомих носферату на С2.
- Він ж очолює банду Плутон.
- І видає працю по тактиці бою з перевертнями на червоній зоні?
Батько уважно глянув на мене, але я знову не міг зрозуміти в чому річ.
- Оресте, — видно батько змирився з сином ідіотом. — Він носферату. Розлом стався п'ятдесят років тому, а не шістдесят. Ілай Третинський був тут раніше ніж з-за розлому приперлись всі ці потвори. Мало того, книга написана про боротьбу з перевертнями. На десять років швидше, ніж ми її мали б побачили. Або носферату були тут раніше, або...
- Він міг бути людиною! — нарешті до мене дійшло. — Але як людина, нехай і перетворена, може стати носферату?
- Тепер розумієш, чому тільки через один цей файл по тебе прийде інквізитор?
- Чому я не можу показати йому це сам?
- Тому що невідомо, що про це подумає уряд Еліосу. Раптом вони знають?
- А якщо не знають?
- Однаково це занадто великий ризик. Видали після прочитання. Готуйся до бою, раз вже тобі цього хочеться.
Хоч роздуми і не йшли з моєї голови, але я сів за матеріал. Пів дня я вивчав і робив помітки в блокноті стосовно всього, що стосується анатомії перевертнів. Дивний ритм серця дозволяє їм регенерувати. Три коротких, швидких ударів, і один довгий з затримкою. Це забезпечувало відповідну циркуляцію крові, що дозволяло, як нести по ній кисень з поживними речовинами, так і затримувати її, щоб уникнкти втрати крові. Вікно занадто маленьке, щоб викликати втрату крові. Зрозуміло, чому так гарно спрацював струм на відео Марка Рейджа. Серце змінювало ритм, роблячи перевертня ще більш беззахисним. Але де я візьму електричний струм там? Все крім меча в мене заберуть...
Я глянув на розкладний меч. А якщо...

Батько знову прибирав у гаражі. Він хвилину послухав мене, почухав лисину.
- Думаєш, спрацює? — з недовірою спитав він.
- Чому б ні? Вставити акумулятор в руків'я, заземлити, щоб і мене не вдарило струмом...
- Ти розумієш, що акумулятору таких розмірів потрібний буде час, щоб бити з усієї сили.
- Значить треба протриматись і зберегти сили. А тоді попасти по ньому.
- Якщо не спрацює, що робитимеш?
- Серце в них по центрі грудної клітки. З обох боків шиї тягнуться артерії. Достатньо глибока рана і він не встигне регенерувати. Ще вразливий мозок, але треба гарно розмахнутись, щоб пробити черепну коробку. Тату, я не найрозумніший, але дурником не був ніколи.
Батько уважно глянув на мене, дістав цигарку і запалив. Він вважав інакше...