Шоста ранку тепер стала нормою для нашого блогерства. Мерея чекала нас біля сховку яги. Вона кілька днів працювала над експансивними набоями для револьвера. Також мій дванадцятий калібр вона видозмінила, заливши в набоях смолу, котру я колись купував у Наґу.
Я знав, що склад на С2 пустує. Яга вигнала всіх мешканців. Валерій засів на даху, керуючи двома дронами.
- Вона там, — я чув його голос в навушнику. — Давай в темпі, нам ще на суд.
- І ти хотів зустрітись з Герою, — я закотив очі. — Підкаблучник...
- Я теж вас чую, Оресте! — відповіла, власне, Гера.
- Я знаю, — перезарядив дробовик і поправив ліхтар на ньому. — Натільна камера працює?
- Працює.
- Тоді я пішов.
Зустрівся поглядом з Мереєю. Суккуб кивнула.
Відчинив масивні ворота, викликавши скрип. Посвітив всередину.
Одні контейнери з вантажем ще з часів розлому. Нічого цінного не було. Все або вже витягли, або воно зогнило з часом.
- Заходжу всередину.
Я про всяк вимкнув ліхтар. Яга не любить світло. Світитиму, коли побачу її. Відео з Цепешом і тими трьома нещасними дали мені зрозуміти, що краще не давати ворогу знати своє місцезнаходження.
Йшов поволі. Палець ліг на спусковий курок. Смола в картечі сповільнить її. Шість пострілів. Не вкладу, доведеться розраховувати на експансивні кулі.
Якась частина мене раділа. Тут я був живим. Дихалось на повні груди. Чулось власне серцебиття. Тут не було всіх тих інтриг зелених зон. Не було потреби прикидатись і всміхатись, бо так треба. Тут я був справжнім.
Яга заплакала за одним з контейнерів. Я одразу ж пірнув до найближчого. Припав спиною до металевої стіни.
В приміщення залетів однин з дронів Валерія. Невідомий спонсор вирішив залишити його нам. Валерій не розповів, хто саме, а мене то не дуже й цікавило. Совість чистіша...
Чорна металева кулька просканувала приміщення.
- Вона зліва, — прошепотів Валерій. — Чекає тебе.
Я б закидав весь склад саморобними гранатами, але Валерій переконав мене не робити цього. Казав, вийде погана картинка. Треба так.
- Оресте, вона йде до тебе! — прокричав раптом він.
Але це я і так знав. Її кроки лунали все ближче. Я стояв за стіною в проході, якраз там де вона бігла.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Стрімер
خيال (فانتازيا)В сучасному світі чари, монстри та технології гармонійно вплітаються між собою. Перевертні, вампіри, демони та люди живуть в стані війни іноді вбиваючи одне одного. Проте мирний договір між расами, названий Великою Рівновагою не порушується незважаю...
