Стрімер

Розділ 101.

З лікарні мене забрав батько. Йшли пішки, оскільки службовим транспортом він не обзавівся. Сказав, що протезом незручно тиснути на газ. Я не піднімав цю тему, навіть враховуючи, що батько іноді ходив так, ніби того протезу і немає зовсім.

Вдома мене одразу ж обійняла мама. Вона кинулась в десяток запитань, починаючи від: як нога, що з рукою, і чи годували мене там?

Врешті, відбившись від всіх запитань, я добрався до ноутбуку. Кілька повідомлень. Знайшов потрібні від Валерія та Цепеша. Я на мить завагався, але врешті почав з Влада.

Оресте, сподіваюсь, ти це прочитаєш, до того, як підеш на сіру зону. Кажуть, тебе шукав якийсь фалмер. Просто посиди сьогодні вдома і він піде. О, і не забудь про наш двобій з Марком. Коефіцієнти в його користь, тож не прогав можливість підняти грошей. Двобій плануємо, коли стихнуть бойові дії на другій сірій. Приходь.

Я слабо всміхнувся. Посидь сьогодні вдома, еге ж? Відкрив повідомлення від Валерія.

Чувак, знаю, що ти не по соц мережах, але просто зайди — глянь.

Зайшов, глянув. Ми нарешті перейшли поділку в п'ятдесят тисяч підписників. Я заткнув за пояс половину магазинів, спортивних залів і дискотек. До Цепеша мені не вистачало ще двадцять тисяч. Рейдж все ще переганяв мене на половину. Відео з потоплениками набрало за вісімдесят тисяч переглядів. Попередні відео вже понабирали більше дев'яноста тисяч. І лише суд поєдинком з перевертнем перевалив за двісті тисяч. Всюди були тисячі вподобайок, коментарів. В один день я прокинувся і зрозумів, що відомий. Але толку з цього?

Зайшов на електронний рахунок в банку. Валерій перелічив туди мою долю за кілька реклам. Плюс одинадцять тисяч. Дві мисливські заробітні плати, і далеко не мінімальні. Але треба більше.

Війна прорідила не лише населення, але й укріпила валюту. Може це було якось зв'язане зі значним зменшенням кількості жителів. Я не економіст — не розбирався. П'ять тисяч — заробіток хороший. Проте мені на них ще жити і жити, якщо не прилетить новий спонсор.

Аніка запитує, як ти себе почуваєш? — добрався до листа від Мереї. Я то знаю, що все добре, тільки ось дарма ти мене не послухався? Попереджала ж тебе? Попереджала. Навчись довіряти мені...

Навчусь, коли ти поясниш, чому тебе хотів здихатись Пророк? — набрав на клавіатурі, але не відправив — продовжив читати.