Стрімер

Розділ 85.

Чорний фон, світло падає на мене. Я намагаюсь сидіти спокійно, але не виходить. Мабуть, то телевізор викривлює, але я здавався собі красивішим. Мій виступ в студії переривався короткими інтерв'ю.

- Оресте, прокоментуйте останнє відео Влада Цепеша.
- Він небезпечний. Сильний, хитрий, швидкий. Він знав, як все розгортатиметься від самого початку. Не вірте цій награній драмі. Влад Цепеш розпланував усе до дрібниць.
- Марк Рейдж думав інакше.
- А що ж він думав?
- А ви хіба не дивились його звернення?
- Мене не цікавить переливання з пустого в порожнє. Якщо ж Рейдж такий герой і стратег, чому він не кине виклик Владу Цепешу?
- А ви, чому не кините?
- Тому що я не вважаю його слабаком.

Валерій підняв брову вгору. Ми дивились відео випуск на його телефоні. Навушники поділили по одному.

- А як щодо розстрілу інфанта Марком Рейджем?
- Дарма.
- Чому?
- Інфанти мстиві.
- Оресте, ви кажете так, ніби розумієте їх. Ніби співчуваєте монстрам. Ви лояльні до них?
- Я живий і все ще відстрілюю їх. Є обдумані вчинки, а є вчинки Марка Рейджа.

Поволі зал наповнювався публікою. Дві хвилини до виступу. Тим часом ми з Валерієм слухали далі. З кожним питанням я заспокоювався і виглядав спокійнішим.

- А як щодо вашого відстрілу вампірів...
- Упирів.
- Перепошую?
- Це були упирі, а не вампіри.
- А є різниця?
- Упирі це здичавілі вампіри. Нестача крові робить їх наче голодних тварин. Інші не покривають упирів. Якщо це не чиїсь слуги.
- Тобто ви хочете сказати...
- Я не вбиваю соціалізованих чудовиськ на камеру. Я не чіпаю, скажімо джинів, чи суккубів. Без потреби. Для Рейджа різниці немає. Він просто м'ясник. Не воїн, бо вбивати ослаблених монстрів, то дурниця...

Валерій глянув на годинник. Час.

- Як я виглядаю? — спитав його.

Валерій поправив комір моєї сорочки. Пригладив волосся. Час!

Спочатку вийшов він, здобувши скромні оплески. Я подумав, що прийшло мало народу. Але, коли вийшов до публіки — зрозумів, що помилявся.

- Орест! Орест! Орест! Орест!

Я підняв руку і помахав нею. Весь заклад ресторану був забитий глядачами. Для нас з Валерієм виділили стіл з двома стільцями. Біла скатертина і дві пляшки води. В "Мисливці" на передніх рядах сиділо кілька людей. Ще декілька — стояли позаду.