Стрімер

Розділ 104.

Гангрели, перевертні, перелесники, асури, інфанти, джини, упирі, гарпії, був навіть архангел, але я ніколи їх до цього не бачив, тож міг помилятись. Вони торгували, перекрикувались, сперечались. Все, як на ринку зверху. Майже...

Варто нам було повернути в боковий тунель, звідки, за словами джина, прийшов фалмер, як весь шум стихнув. Джин попереджав нас, що не варто туди йти, якщо ти вперше під землею. Але все, що зі мною ставалось за життя — ніколи б не сталось, якби я дослухався здорового глузду.

Вздовж стін тунелю, по котрому колись їхали чисельні вагони метро, розташовувались намети. Одні більші, інші менші. Це теж були торговельні ряди, проте торговці не поспішали виставляти товари на показ. І книги скарг в них точно не було. Освічувалось все це дійство лампами згори, проте їх слабке світло дозволяло лише розбирати дорогу без відволікання на зайві деталі.

Ми повернули навмання, обравши той поворот, звідки світило яскравіше. Решта були темними, або таким, що нічого не видно. Тунелі охоплювали місто, мов павутина. Головне — не заблукати та знайти дорогу назад...

- Заходьте, до нас, — радісно, але шепотом кликав джин. — Мої дівчатка виконають будь-які ваші забаганки. Можна і втрьох...

Ми пройшли далі. Вздовж стіни лежало кілька людських тіл, до яких жадібно присмоктувались упирі. Вони не звертали на нас жодної уваги.

Ігор, про всяк дістав обріз, але заховав його під курткою. Аніка зблідла.

- Не дивись, — прошепотів їй.

До нас наближався ще один з упирів. Помітивши націлену зброю, він підняв догори руки.

- Твоя кров! Продавати? Добре платити.
- Не продається, — процідив, крізь зуби.

Я чекав суперечок, чи спроб переконати, але упир лише розвів руками й зник в одному з наметів.

Пройшовши далі, та повернувши в наступний тунель, ми застали вже іншу картину. Кілька людей тримали упиря, скрутивши тому руки. Біля них, один з перелесників (змінювався він рідше, ніж торговець, зі старого діда, на маленьку дівчинку) з плоскогубцями в руках, гучним басом, а потім високим альтом розповідав про страшні вчинки упиря. Натовп зівак сонно підбурював того почати розправу.

Найбільшим гріхом тут було шулерство, борги та крадіжка. За останнє перелесник, закріпившись в образі старого лисого діда, схопив того за щелепи й почав видирати плоскогубцями ікла.