Стрімер

Розділ 150.

В ту мить всі цілились вже в мене. Ось він — шанс поквитатись. Той день став кінцем шабашівської могутності. Спочатку я, Цепеш та Ігор винищили кількох бійців. Потім Ілай та його банда інфантів допалили те місце. Шабашівці втікачі опинились затиснуті варгами Арсена та колишніми плутонівцями. Червона зона відмовилась їх приймати. А дорогу на першу сіру підземними переходами їм тоді закрили мисливці з Василем Громом. Залишалась або смерть, або третя сіра. Хоча, це швидше синонімічні поняття. Питання часу.

- То це ти винен в тому, де ми зараз! — прошипів один з вампірів.

Здавалось, ось-ось прострелить в мені дірку. Але автомат лише трясся в його руках від неконтрольованої люті. Чому вони все ще не стріляють?

Старий підняв руку.

- Не час проливати кров, — його погляд немов дивився крізь мене. — Того, що сталось, вже не змінити...
- Через нього загинули всі, кого ми любили! — крикнула та, котру назвали Кірою. — Хіба ми заслужили на таке?!
- А хіба ні?! — я розвернувся і націлив револьвер на неї. — Хіба не шабаш воював проти людей?! Хіба не ви тримали нас за худобу?! Я бачив робітників людей, котрі повертались з тією ферми! Бачив, на що ви перетворили їхні життя! Ви — військові злочинці! Якби ви могли — то б знищили людей! Тому та розправа це справедливість!

Вона зашипіла, показавши ікла. Обличчя стало нагадувати тваринне.

- Досить, Кіро, — старий навіть не підняв голосу, але та зупинилась. — Можливо, прийде час, коли Орест відповість за свій злочин...

Я голосно фиркнув, але старий і бровою не повів.

- Ми не воєнні злочинці, мисливцю, — продовжив. — Так, ми не вважали людей рівними собі. Але я вже казав: часи змінились. У нас є спільний ворог, за тими дверима. Кощія не цікавить: вищий ти, чи людина. Він хоче потрапити на інші сірі зони, щоб помститись усім за своє вигнання...

Кощіїв і справді вигнали внаслідок укладеного пакту під назвою: Велика Рівновага. Мисливці не змогли пробачити, що ті підіймали мертвих братів по зброї. Монстри хотіли зберегти владу, а Кощії могли стати серйозною загрозою цьому.

Сторони домовились, і один з найстрашніших ворогів людства опиняється замкненим на С3. І, прогнозовано, один з останніх кощіїв хотів помститись.

Дивним був сам факт присутності кощія тут. Ні мисливці, ні чудовиська з червоних зон не проявляли до них милосердя. Це просто груда кісток, що приклеюється до тіла і вичавлює всі ресурси. Те, що я бачив — проста оболонка. Тому Вавилон і кричав про маску. Відірвав би я тоді її — на одного кощія було б менше.