Стрімер

Розділ 138.

Вавилон не став нас чекати. Старий мисливець якось занадто спритно для своїх років побіг угору. Валерій швидко бігти не міг, тож я залишився з ним.

- Ти як? — запитав у нього.
- Бувало й краще. Тіло погано слухається.
- Це поки що, — збрехав. — Далі буде краще. Скоро і забудеш цей стан.

Валерій невпевнено всміхнувся. Щастя, що він не мисливець і в медицині не розбирається. То до нього потім дійде...

- Стільки всього сталось за весь цей час, — шепотів оператор. — Я колись боявся чудовиськ, що кожний новий вихід на першу сіру був для мене каторгою.
- А тепер ти завалив банші. І врятував двох досвідчених мисливців.
- Так. Просто, перебуваючи тут, ледь не залишившись у лімбі, чи як його...

Він зупинився, перевів подих. Я хотів допомогти йому, але він зупинив мене рукою. Мовляв: сам дійду.

- Все тепер здається неважливим, — продовжив.
- Ти про що зараз?
- Наш канал. Вся ця гонитва за популярністю навипередки з Рейджем. Успіх, фанати, підписники...
- Яке ж це все лайно, правда? — хмикнув.

Валерій уважно глянув на мене.

- Ми лізли з тобою в кубло чудовиськ, бо я хотів нових підписників. Навіщо? Дурня це все, Оресте.
- Погоджуюсь.
- Злишся на мене?
- Ні, — чесно відповів йому. — Немає на що злитись. Ти мене силою нікуди не тягнув. Я сам прийшов до колись весільного оператора з ідеєю обігнати Марка Рейджа. Я вірив, що Ліка кине його, зверне на мене увагу. І коли вона врешті звернула, я зрозумів, що це не те, чого я хочу. Багато чого я не хочу. Але краще таки зрозуміти різницю між тим, що начебто хочеться і тим, що насправді потрібно.

- То каналу Стрімер кінець?
- Це була хороша подорож. Чим би вона не завершилась.

Оператор слабо всміхнувся. Ми нарешті піднялись на пагорб залишивши спалене селище позаду. Попереду простилалась дорога. Місцями, між асфальтом поросла трава.

- А ви не поспішали, — Вавилон чекав нас.

Попереду в сотні метрів стояв великий кам'яний завод, оточений бетонним парканом з колючим дротом. По боках були кулеметні гнізда. Але не було жодної живої душі.

- Ти теж не дуже поспішав всередину, — відповів, дивлячись на останній прихисток людей на усій третій сірій. Де самих людей не було видно.