Стрімер

Розділ 176.

Сон прийшов аж під ранок. Але довго я не поспав. Телефон дзенькнув і я підхопився, цілячись револьвером в нікуди. Коли серце перестало шалено вистрибувати з грудей, до мене дійшло, що то цокнуло повідомлення. Катя, асистентка на телебаченні, написала. Вчорашній ефір у Бринника бив усі рейтинги. Валерій взяв мене розповісти історію вбивства Гери, якщо він не зможе. Він зміг. Акторського таланту йому не бракувало. Арсена буде знищено та розтоптано.

Мій дім вичистили, вставили вікна. Меблевий магазин зробив знижку на нові меблі в обмін на рекламу. Але заночував я у квартирі Ігоря між Зе1 та Зе2. Себастьянові посіпаки могли перевірити всі готелі та подобові квартири. Я б так і зробив на їхньому місці...

Так, стоп! В тебе серйозні проблеми, мисливцю. Веремій прямим текстом сказав, що вичистить Еліос від них. Мені хотілось йому вірити. Але більше мені хотілось взяти спорядження і піти на сіру зону, полювати на чудовиськ. Як в старі добрі часи. Чомусь там мені було комфортніше. Там небезпека всюди, але ніхто не завадить дати відсіч...

Книжка від Павловича лежала на столі. Вже запакована в подарункову обгортку. Ювілей Наґу повинен відбутись в закладі Луки. Я розумів, що джини нічого не святкують просто так, але раз запросили мене й Артура Гордого — повинно статись щось цікаве.

- Оресте, ти прийняв запрошення Аркх-Наґу? — поцікавився Артур по телефону.
- Ви знаєте, що прийняв.
- Підемо разом, як делегація від зелених зон. Ти, я та кілька охоронців. Де тебе забрати?

Ага, зараз, так я і сказав! В помешканні Ігоря ніхто мене не шукатиме. Про нашу дружбу майже ніхто не знав. І ніхто не знав, де він жив. Ще раз одягнувши маленьку кімнату з сірими шпалерами, я подумав, що то й на краще. Службові квартири мисливцям видавали з чого могли.

- Краще зустрінемось вже біля закладу Луки, — запропонував.
- Ні, можемо зустрітись біля виходу на сіру зону. Мої люди, почекають тебе. Запевняю — ніхто не посміє напасти на тебе, доки ти перебуватимеш поруч зі мною...

Я не був таким впевненим, але сперечатись не став. Артур не наполягав на моїй адресі, спасибі й на тому.

- Жоден безумець не насмілиться напасти на радника самого мера, запевняю тебе...
- Вірю, — гірко всміхнувся. — Але я не радник мера. Побачимось біля воріт...

Перевірив повідомлення. Написав Себастьян Гангрел, цікавився здоров'ям.

Дякую, що турбуєтесь, — відписав йому. — Ось якраз думав про нові відео для каналу. Планую винищити кількох вампірів. Глядачі іноді просять більше жорстокості, тож чому б ні? Та, що я розповідаю, скоро подивитесь відео.

Хоробрився звісно, але особливої ненависті я не відчував. Його право, як батька мстити за синів...

Піднявся. Спав я в одязі й при зброї, тож пішов у ванну кімнату вмитись. Прийшло повідомлення від Арсена: ти зробив свій вибір...

Йому я не відписував. Існування варгів тепер конвертувалось в години, а не роки. Не виключено, що до вечора Арсена знайдуть в шлунку якогось чудовиська. Я сподівався на це.

- Так, Оресте, — відповіла психотерапевт.
- Пані, Уляно, — притиснув телефон плечем до вуха. — Хочу скасувати сеанс. Мене сьогодні не буде.

Відкрив кран, вмився холодною водою. Світло не вмикав, в дзеркало дивитись не хотілось.

- Це погано, Оресте, — серйозно сказала вона. — Проведемо по телефону.
- Не варто.
- Як ти почуваєшся, Оресте? — вона вдала, що не почула.
- Паскудно.
- Ти вперше говориш чесно, — вона таки здивувалась. — Опиши свій стан.
- Я втратив обережність, — виключив кран і пішов на кухню. — Ви знаєте що це означає?
- Знаю. В тебе страх, що тепер так буде завжди. Але ти ж не перестанеш виходити на сірі зони?
- Не перестану.
- І мисливцем теж бути не перестанеш?
- Мої гени сказали все за мене.
- Ти не перший мисливець, котрий ледь не поплатився за свою необережність. Ніхто з них теж не хотів потім бачити загрозу в кожному перехожому.

Себастьян Гангрел посягнув на мій дім. Якщо не вдасться знищити мене, то вдасться позбавити мене відчуття безпеки. Стіна існувала не дарма. За нею люди могли не боятись чудовиськ. Стіна давала безпеку. Я не розумів цього до нападу на себе. Тепер безпеки не було ніде.

- На сірих зонах мені тепер комфортніше, — чесно сказав їй.
- Не тепер, Оресте, — виправила. — Тобі було там краще раніше. Просто ти поиітив це зараз. Це одна з ознак ПТС. Солдат тягне на поле бою. Причини різні. Але це не пройде просто так.
- Ви вмієте порадувати.
- Тобі варто пройти лікування. Інакше сірі зони заберуть твоє життя.
- Я справлюсь.
- Оресте, сірі зони забрали мою сестру.
- Арсен Гнів забрав її.
- Ні, Оресте, не він. Я хотіла б себе переконати, що то він. Але правда в тому, що вона б однаково не повернулась. Для неї було пізно. Вважай, щоб пізно не було для тебе.