Стрімер

Розділ 78.

- Давай ти не будеш витягувати навушник під час полювання! — гарчав Валерій.
- А давай, ти не будеш кричати очевидні речі, капітан очевидність, ти, наш!
- Як я знатиму, що для тебе очевидно?! — Валерій штовхнув мене в груди.

Я рушив на нього, але між нами з'явилась Мерея.

- Вам обов'язково сваритись зараз?! — зашипіла вона. — Знайшли час! Кращі друзі, а собачаться, гірше немає куди! Вгомоніться обоє!

Валерій дістав циграку. Зробив кілька швидких затяжок.

- Оресте, — тихо заговорив він. — Ти мій кращий друг. Єдиний друг. Давай домовимось: якщо я повідомляю щось, що ти й так знаєш — повідом. Не витягуй навушник. Я не сумніваюсь в твоїх здібностях, але хвилювання — річ невідома лише тобі. А мені відома.

- Та чого ти...

Мерея зашипіла, тож я замовк.

- Гаразд, — тепер я обережніше підбирав слова. — Я повідомлю. Вибач за це! Піддався адреналіновому азарту. Більше не повториться.
- Потиснете одне одному мізинчики? —поцікавилась Мерея. — Хіба в дитинстві людей так не вчать?

Ми одночасно глянули на неї, тоді одне на одного. І розреготались.

Інцидент вичерпаний. Мізинці потиснуті.

Гера підійшла якраз, коли ми розпалили бочку і поскидали туди тіла двох яг. Вона підозріло глянула на Мерею, проте не сказала нічого.

- Гарне полювання, Оресте! — кинула не то серйозно, не то з сарказмом, і поцілувала Валерія в щоку.

Я знизав плечами. Все ніяк не міг відірвати погляду від бочки. Одна з яг була зовсіи молодою.

Мерея під'їхала до мене. Вона нічого не сказала. Просто взяла мою руку в свою.

- Як вони взагалі на світ з'являються? — я першим порушив тишу.
- А то ти не знаєш, мисливцю? — хитро підмигнула мені Мерея.
- Значить потрібно знайти самця! — втрутилась Гера. — Є ідеї, де нам його знайти?
- Нам? — перепитав її.
- Це три яги за місяць! — спохмурніла Гера. — Я передам Арсену, що їх немає в живих, але толку з таких розправ, якщо їх буде більше?

Я глянув на Валерія. Він заперечно похитав головою. Сварити їх з Герою мені не хотілось.

Мені не було діла до популяції яг. Вони приходять з червоних зон (або їх переправляють сюди навмисно), я їх відстрілюю, Валерій знімає. Підписники мочаться під себе від радощів. Всі задоволені. Крім Гери, але то турбота вже конкретно Валерія.

Мерея глянула на дисплей телефону.

- Мені потрібно зустріти племінницю. Оресте, тобі куди?

Дістав телефон. Запустив карту. Суд буде на нейтральній території між бандами. Свята земля джинів. Наґу якось розповідав, що ніхто не зможе знайти те місце, якщо ніхто не запрошував.

- Мені в інший бік, — обережно вивільнив свою руки з долоні Мереї. — Суд над Аріком через кілька годин.
- Тоді заходь пізніше, — всміхнулась Мерея. — Познайомишся з племінницею.
- Звісно, — збрехав їй. — Як тільки буде час.

Мерея уважно глянула мені в очі. І щезла, як вона завжди це робить.

- А когось вона може ось так телепортувати? — поцікавилась Гера.
- Я якось запитав, — відповів Валерій. — Тоді, коли тебе отруїв перевертень. Сказала, що ні. Вона далі двадцяти метрів не телепортується. І стіну вона не перейде. Сказала, що робить це для зручності, щоб не об'їжджати різні проблемні для її каляски місця.
- Багато таких? — поцікавився я.
- Вона така одна.

Я марно намагався згадати, чи читав щось про них. Мисливці скептично ставились до суккубів. Милі, рогаті жіночки участі в війні не брали. Такі собі голуби миру. Або жертви війни. Інші чудовиська їх недолюблювали, особливо жінки. Враховуючи, що багато з вціліих працюють в порноіндустрії, і їхні рейтинги тримаються високо — я не здивований.
Як би я не силував себе, практично нічого про них я не пам'ятав. А дізнаватись не було бажання. Обмежусь вже відомими фактами.

Валерій з Герою глянули одне на одного. Щож, я не найрозумніший, але навіть мені стало зрозуміло, що я тут лишній.

Потис руку Валерію. З ним я побачусь на суді. Його можливість спізнитись не хвилювала. Кивнув на прощання Гері. Мені на суд не варто спізнюватись.
С2 сьогодні аж вібрувала від напруження. Воно чулось в повітрі, я відчував його, крокуючи по розбитих сходах вниз у фавели. Павлович мабуть світиться від радощів. Дійсно історична подія. Поволі ця значущість передавалась і мені, як би я цього не хотів.