Стрімер

Розділ 116.

Сирін вдалось прогнати під вечір. Побита, поранена, її луска вкрила кілька дахів. Але вона відновиться. Коли я дістався до стіни, Василь Грім вже давав інтерв'ю, де повідомив, що вона вилікується за місяць. А значить — чекай її в гості знову. Ще кілька дахів та стіни кількох будинків пам'ятали її кігті. Стрільці на стінах відпрацювали на совість. Люди на вулицях раділи. Сьогоднішня перемога пройшла без крові.

Майже...

Демонстрантів на другій зеленій зоні розігнали. І це переросло в сутички. Еліос для людей, чи Еліос для всіх — неважливо. Що тих, що тих не влаштовувала влада. Тепер дві групи демонстрантів стали однією і протистояли муніципальній варті та охоронним компаніям.

Мисливці на стіні крутили пальцями біля скроні. Вони щойно позбавились від ворога, котрий наступного разу винищить весь район. А цим все одно.

Валерій бродив вуличками першої зеленої. Дрони літали між вуличками, знімаючи все під ряд. Матеріал для каналу буде прекрасним. Він був одним з небагатьох, хто зміг дістатись до першої зеленої та зміг все зафільмувати. На Стрімері з'явиться ексклюзивний контент.

Мені дозволили піднятись на стіну. Разом з Ігорем ми зайшли в непомітні двері всередині великого й товстого муру. Піднялись по сходах. Мур стіни був метрів п'ять товщиною. Кам'яні мури, захищали мисливців від вогню з обох боків. По стінах носились люди, переважно мисливці. Лише замість зброї в них тепер були гайкові ключі викрутки та багато іншого приладдя. В бік сірої зони були виставлені зенітні гармати та кулемети. Стіна складалась з невеликих бастіонів, де й були гнізда. В пустих бастіонах, під навісами з брезенту було багато зелених та сірих дерев'яних ящиків, з числами та абревіатурами. Набоїв у мисливців було вдосталь. Батька я зустрів у компанії інквізитора Ігнація тоді, коли до них вже йшов Платон Сірий, мер Еліосу, в супроводі свого помічника Артура Гордого.

- Чому не стріляли?! — мер втратив самовладання вже на підступах. — Якого чорта ви пропустили її за стіну?!

Батько переглянувся з інквізитором і дістав цигарку. Я не став ховатись і наблизився до них.

- Що сказав новий червоний уряд? — запитав батько.
- До сирін не мають відношення, — відповів Артур. — Збіг обставин...
- Переговори залиште нам! — розлютився мер. — Чому не стріляли?!
- Вікторе, — Артур не дав меру договорити. — Що сталось?
- Срака сталась, — пробурчав мій батько. — Ніхто не бачив її. А коли побачили, вона вже була занадто близько. Сиреною привернули її увагу, щоб не летіла далеко.
- Чому не стріляли одразу ж?!
- Я пояснив уже все інквізитору. Зараз прийде Грім, пояснить все те, що й журналістам.
- А перед тим, як він пояснить, — мер взяв себе в руки. — Поясни нам, Вікторе Лютий.
- Тобі теж пояснити, Оресте? — інквізитор помітив мене першим.